За допомогою отриманих автоматичної орбітальної обсерваторії Hubble фотографій вперше з’явилася можливість спостерігати, як на самій далекій планеті Сонячної системи формується Велика Темна Пляма. Як і на Марсі, подібні утворення являють собою вихори, які з’являються в регіонах з підвищеним атмосферним тиском.

За весь час вивчення Нептуна вдалося зафіксувати там шість темних плям. Два вихору — на рахунку «Вояджера-2», чотири інших — робота телескопа Hubble.

Рівно 30 років тому в околицях Нептуна пролітав запущений NASA в 1977 році космічний апарат «Вояджер-2». Тоді в південній півкулі планети було виявлено два вихору — Велика Темна Пляма і Друге Темна Пляма. Через п’ять років більш чіткі фотознімки отримав вже Hubble, і фахівці були сильно здивовані, адже ніяких плям там не було.

У минулому році на Нептуні було знайдено нове Велика Темна Пляма, яке дуже нагадувало те, що зафіксовано «Вояджером-2» у 89-м. Дослідницька група під керівництвом Емі Саймон з Центру космічних польотів Годдарда NASA в США опублікувала наукова праця, в якій детально описано, як відбувався аналіз меншого за розмірами темного плями, що з’явився в 2015 році. Там було знайдено скупчення світяться білих хмар, які сконцентрувалися саме в районі, де через два роки утворилося нове БТП.

Комп’ютерні моделювання показали, що ці хмари складаються з кристалів метанового льоду, а яскравість їх залежить від глибини виникнення атмосферного вихору. Білі хмари з’явилися за два роки до формування Великого Темного Плями, і за цей період часу їх яскравість істотно знизилася. Це спостереження привело дослідників до думки, що вихор утворився глибоко в газовій атмосфері планети і поступово піднімався вище.

Через деякий час команда Саймон зайнялася новою роботою. Знову взявши на озброєння фотографії, зроблені «Вояджером-2» і Hubble, вчені з’ясували, скільки в середньому існують атмосферні вихори на Нептуні. Так, подібні обурення спостерігаються кожні 4-6 років, а окремо взятий вихор може лютувати до 6 років, але, швидше за все, «загасне» вже через два роки.