За допомогою запущених у космос апаратів Juno і Cassini науковий світ дізнається багато нового про об’єкти Сонячної системи. Наприклад, практично сенсацією стали останні дані щодо Сатурна і Юпітера, які поставили під сумнів деякі вже встигли устоятися гіпотези про народження газових гігантів та їх поведінці.

Минулого тижня в Бостоні, штат Массачусетс, відбулося засідання Американського фізичного товариства, де виступив професор Девід Стівенсон з Каліфорнійського технологічного інституту з доповіддю, в якій розповів про результати досліджень, проведених двома зазначеними зондами.

Автоматична міжпланетна станція Cassini була запущена разом NASA і ESA в 1997 році, в 2004-му вона підійшла до околиць Сатурна, де літала протягом ще 13 років. Зонд Juno Американське космічне агентство запустило до Юпітера в 2011 році, і він вже 2,5 роки досліджує найбільшу планету нашої зоряної системи.

Стівенсон зазначив, що це була приголомшлива ідея — встановити на борту Juno мікрохвильовий датчик. Саме завдяки цьому інструменту вдалося визначити, що атмосфера Юпітера рівномірно перемішана, що як раз таки йде врозріз з сучасними гіпотезами.

Показали досить цікаві результати та інші прилади, прикріплені до Juno. Магнітне поле газового гіганта має плямами, що представляють собою ділянки аномально високої або низької напруги, а ще в ньому чітко проглядаються серйозні відмінності між північним і південним півкулями.

Гравітаційні датчики підтвердили, що в центральній частині Юпітера, що складається на 90% з водню і гелію, зосереджені важкі елементи, загальна маса яких дорівнює 10 земних мас. Тим не менш знаходяться вони не в самому ядрі планети, а в вышележащем шарі з водню, основна частина якого існує у вигляді рідкого металу.

Важливим відкриттям також стало розуміння того, що зовнішні шари Юпітера і Сатурна грають набагато важливу роль у формуванні магнітних полів, ніж передбачалося раніше.