Російські вчені з’ясували, що Сонце «краде» воду у Марса

Російські та зарубіжні вчені довгий час намагаються зрозуміти, які процеси пов’язані зі зникненням води з атмосфери Марса. Останні дані з космічних апаратів Hubble і MAVEN показали, що тут величезну роль грає Сонце. Стаття з висновками фахівців на цю тему була опублікована на сторінках видання Geophysical Research Letters.

«В даному випадку Сонце працює в якості насоса, активізуючись вдень і допомагаючи воді піднятися на висоту 60 кілометрів над рівнем поверхні Червоної планети. Коли лютують пилові бурі, концентрація вологи в повітрі і швидкість повітряних потоків стають трохи вище, в зв’язку з цим вода здатна піднятися на велику висоту», — розповідає співробітник Московського Фізтеху в Долгопрудном Дмитро Шапошников.

Таємниця випаровується води на Марсі

За останні роки інтенсивного вивчення Марса багато вчених зійшлися на думці, що багато років тому цей космічний об’єкт мав річками, озерами і навіть цілими океанами, а сумарний об’єм води був приблизно дорівнює об’єму води в Північному Льодовитому океані. Втім, з цією гіпотезою згодні далеко не всі планетологи — велика частина з них схиляється до того, що навіть у давні часи ця планета була настільки холодною, що в рідкому стані водойми там могли існувати лише коли активізувалися вулкани.

Нещодавно за допомогою наземних телескопів вдалося з’ясувати, що за останні 3,7 мільярда років Марс втратив такий великий обсяг води, що вистачило б покрити всю поверхню планети водяним шаром товщиною 140 метрів. Але куди могла випаруватися вся вода? Науковий світ намагається розгадати цей непростий ребус.

Саме з цією метою зараз на орбіті сусідньої планети знаходяться два космічні апарати — зонд MAVEN виробництва США і «Екзомарс-TGO», що є спільним проектом «Роскосмосу» і ESA.

Нові дивовижні факти про Червоній планеті

Вже з перших днів дослідження MAVEN виявив деякі дивацтва, які йшли врозріз в загальноприйнятими уявленнями про структуру і поведінку повітряної оболонки четвертої планети нашої зоряної системи.

Наприклад, датчиками апарата було зафіксовано велику кількість водню і інших слідів води у верхніх шарах марсіанської атмосфери, і їх концентрація різко змінювалась зі зміною часів року. Це стало великим відкриттям для планетологів, які вважали, що вода «мігрує» з постійною швидкістю.

Після цього дослідники поставили перед собою питання — яким чином присутня у всіх шарах атмосфери планети в малих кількостях вода просочується в верхні шари, і що впливає на швидкість цього процесу? Адже ставить у глухий кут один цікавий момент: марсіанська повітряна прошарок розряджена до такої міри, що вода там може перебувати виключно у вигляді мініатюрних кристалів льоду. Маса цих утворень дуже незначна, тим не менш слабкі потоки повітря планети все одно не здатні підняти їх на більш ніж 60 кілометрів, де як раз MAVEN і зафіксував великий вміст водню.

Російські вчені, здається, близькі до правди

Дмитро Шапошников і його помічники вирішили розібратися, чому так відбувається. Вони звернули увагу, що максимальна кількість водню у верхніх шарах Марса зосереджено в той момент, коли в південній півкулі встановлюється літнє сонцестояння і при пилових бурях. Вчені пов’язали це з однією цікавою особливістю цієї планети, яка не властива Землі і Венері, тим не менш її технологія схожа з порождающимися Місяцем приливами і відливами.

Фахівці пояснили, що Місяць своєю гравітаційною силою впливає не тільки на океани Землі, але і на її атмосферу. Коли природний супутник віддаляється або зближується, повітряні оболонки нашої планети розтягуються і стискаються відповідно. Схожі процеси відбуваються і в атмосфері Марса, лише управляють ними не Фобос з Деймосом, тому як їх розміри для цього не дотягують, а Сонце.

Чим ближче Марс підходить до Сонця, тим потужніше встановлюється вплив на атмосферу планети. Саме в такі періоди хмари з маленькими кришталиками льоду здатні підніматися дуже високо в приполярних регіонах, де висхідні повітряні потоки демонструють особливу шустрость.

Тут велику роль відіграють пилові бурі — часті гості на цій планеті — адже пилові частинки виступають в ролі помічників у розігрівання атмосфери сонячним світлом. Разом з тим сприятливі умови виникають і для конденсації води, яка приймає форму крижаних кристаликів, здатних високо підніматися.

«Нова модель добре узгоджується зі спостереженнями. Ми з нетерпінням чекаємо даних з російського спектрометричного комплексу ACS на борту «ЭкзоМарса»: його можливості набагато ширше, ніж у апаратури MRO, на чиї дані ми спиралися», — підсумував Олександр Родін, керівник лабораторії прикладної інфрачервоної спектроскопії Московського фізико-технічного інституту (МФТІ).

Оставить ответ

Вы можете использовать эти HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>