Земля і Марс були сусідами в давнину: Червона планета схожа на метеорит

Учені з Японії, США і Великобританії провели дослідницьку роботу, в результаті якої виявлено, що Земля і Марс раніше не були один для одного сусідами. Фахівцями висунено припущення, що Марс міг виникнути з того, що нині перетворилося в пояс астероїдів, і це сталося приблизно в 1,5 разу далі від нашого світила, чим нині.

Раніше вважалося, що для формування Марса були застосовані ті ж будівельні блоки, що і для нашої планети, але тут вчені все одно припустимо сумніву, адже склад космічних тіл дуже відрізняється.

Таким чином, у Марса можна помітити велике число легких силікатів, схожих на тих, що зустрічаються в метеоритах. Для прояснення питання учені почали моделювати те, як би здійснював рухи Марс по Сонячній системі і звідки взявся.

Цей експеримент дав безперечне підтвердження старої гіпотези про утворення Марса поблизу Землі, але в цьому припущенні не врахували відмінності 2-х космічних тіл в плані композиції. Тоді фахівцями була проведена нова дослідницька робота. Вони ввели при цьому дані саме відповідно до вище вказаних елементів характеристик.

Модель «Грант Така»

Проведений ними аналіз був погоджений з моделлю під назвою «Грант Така». Згідно неї, Юпітер перейняв на себе значиму роль у формуванні і знаходженні у результаті внутрішніх планет.

Є припущення, що у момент його освіти могло бути таке, що він розподіляв маси ближче і далі світила. Якраз таким чином і були сформовані такі планети, як Венера і Земля, оскільки саме в ту частину космосу і відправили будівельні блоки. З іншого ж боку, Марс в цій ситуації знаходився осторонь, а матеріалів для нього було менше.

Планета могла досягати в масі приблизно в 11т Землі. Вищезгадана модель, отже, надала додаткові відомості про формування Марса.

Гравітація Юпітера здатна була виштовхнути його дещо ближче до світила, на таке положення, в якому Марс знаходиться нині. Проте, така версія не претендує на 100-процентну істину, адже тут враховані набагато менше характеристик, ніж це було б при іншому розкладі. При цьому учені цілком задоволені таким положенням. Стівен Мойзис, що є професором геологічних наук з Держ. Університету Колорадо, стверджує, що низька вірогідність говорить лише про один з 2-х варіантів подій.

Перший варіант говорить про те, що не існує кращого пояснення формування Марса зважаючи на нестачу в розвитку технологічних інструментів, а другою ж має на увазі, що нині є надмірно багато можливостей в плані вивчення космічних просторів, так що тут складність в прийнятті якийсь одній гіпотезу за вірну. Мойзисом відмічене, що доки теоретичні основи його і його колег менш прийнятні, але в майбутньому ж може виявитися так, що саме вони будуть підтверджені.

Наукове співтовариство знає про такі події, що вважалися раніше маловірогідними, але що у результаті сталися в реальності. Приміром, до таких можна віднести падіння на нашу планету астероїда, внаслідок чого вимерли 65 млн. років назад такі потужні істоти як динозаври. Фахівцем запропоновано почекати, адже, є можливість знаходження в майбутньому додаткових підтверджень теорії формування Марса в далекому космосі відносно нашої планети.

Треба переглянути представлення і теорії?

Факт прийняття такої думки зуміє перевернути і інші представлення стосовно Марса. Очевидно адже, що при такому розкладі Марс має бути набагато холодніший, чим раніше припускали. Так що, є вірогідність, що там і не було можливості появи рідкої води, а, звідси витікає, що і зародження життя статися не могло. По факту, це є викликом для прибічників теорії про більшу теплоту і вологість Марса у минулому.

Стівен Мойзис стверджує, що в ранній час Марса бували такі періоди для холоднішого клімату, а відрізок часу ж для збереження рідкої води міг бути істотно невеликим, якщо він і взагалі був. Марс був утворений в поясі астероїдів, найімовірніше, до стабілізації кори, і потім лише з’явилася атмосфера. Лише бомбардування космічного масштабу, що тривало нескінченно, здатне було привести до розплавлення кріосфери, ущільнення газового шару, а вода при цьому все ж деякий час була.

Теорії про міграцію планет на сьогодні набрали велику популярність. Хтось з учених вже запитує про формування Венери поблизу Землі. Якщо подивитися на модель «Гранд Така», це цілком можливо насправді, оскільки на це міг вплинути Юпітер. Але зразків або ж якихось венерианских метеоритів немає в належній кількості, так що у фахівців є сумніви щодо абсолютної вірності цієї теорії.

Надія помирає останньою

На даний момент все ж існує надія отримати якісь нові дані після здійснення спільної місії «NASA» і «Роскосмос». Тут говориться про пуск автоматичній міжпланетній станції під назвою «Венера-Д». Його можуть здійснити не раніше приблизно 2024 р. Під час роботи цьому апарату поставлено завдання по детальному вивченню атмосфери космічного об’єкту і її поверхні.

Здійснити це допоможе високотехнологічне устаткування, яке може дозволити вистояти довше, незважаючи на нестерпну температуру. Мойзисом відмічене, що величезні складнощі в питанні пояснення утворення планет нашої системи — в складному розумінні освіти газових гігантів.

Він стверджує, що останні чотири планети нашої системи не могли утворитися саме там, де вони розташовуються нині, оскільки в зовнішній частині системи немає маси в тій достатній кількості, щоб сформувалися такі велетенські світи.

Від учених поступила заява, що газові гіганти могли формуватися поруч один з одним, а потім же вони розішлися із-за деяких сил гравітації. Планетарна міграція не є таким унікальним явищем. Стосовно його вірогідності говорять спостереження телескопа «Кеплер», а ще декількох ранніх дослідницьких робіт. Про конкретний рух космічних об’єктів в нашій системі не так вже багато знають.

Оставить ответ

Вы можете использовать эти HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>